За радянських часів нині VIP-персони колядували і щедрували не за гроші. Зазвичай малим їм давали фрукти та солодощів. На приклад, для політика Володимира Філенка отримати карбованець було за щастя.

Володимир Філенко, політик

Колядувати почав приблизно у п’ять років. Ми ходили колядувати перед Різдвом, щедрувати – перед Старим Новим роком, і вранці 7 січня з другом обрамляли ікону і по хатах співали. Зазвичай у ті часи нам давали від 10 копійок до карбованця. Карбованець – це було щастя. Мало хто міг тоді стільки дати, лише, наприклад, хрещені батьки чи близькі родичі. Дарували цукерки, яблука, але рідко. На зібрані кошти ми щось собі купували – якусь іграшку, ковзани. Колись, здається, я навіть придбав фотоапарат за 13 карбованців.

Колядки, щедрівки приблизно пам’ятаю, але я на Сході зростав – там це все заборонялося, у школі нас за це сварили. Уранці 6 січня тато мені зв’язував декілька жмутів сіна. Я клав його під руку і розносив родичам. При цьому мав сказати: «Здрастуйте, тю, нате сіна під кутю». Традиція святкувати Різдво у нас на Сході була фактично вбита. Пам’ятаю, бабуся і мама молилися перед вечерею, та спеціальних страв не готували – не було цієї традиції. Зараз потрошку відроджується, але не дуже відчутно.

Уперше я колядувала у років шість-сім. Пам’ятаю, що якісь пісні співали, віршики розповідали. Наприклад, «В лесу родилась елочка». Колядувала до десяти-одинадцяти років, доки не почала їздити на змагання. Дітей зазвичай пригощали цукерками, фруктами. Гроші рідко давали. Тоді ще були купони, і я їх збирала, а потім купувала морозиво. Алкогольними напоями на свята почали частувати пізно, коли мені було 18.

Найбільше запам’яталося, як у дитинстві прикрашали ялинку. У мене одні іграшки були, а в сестри – інші. Робили гірлянди з кольорового паперу – вирізали кільця і з’єднували їх. Якщо ялинку прикрасили – свято вже настало. Звичайно, олів’є на столі, холодець. У дитинстві зустрічала Новий рік із сім’єю, потім, у 16–18, уже хотілося чогось особливого, якось по-іншому святкувати.

Роман Чайка, телеведучий

Колядувати ходив багато разів. До того ж, був учасником галицького камерного хору «Євшан» – ми ще й ставили вертепи. Колядував я з дитинства. Ще за радянських часів з батьками, з бабцею збиралися. За участі священиків у катакомбній греко-католицькій церкві підпільно відбувалася Служба Божа, Святвечір. Грошей не давали. Пам’ятаю, де ми заробили на коляду, – у Канаді, в Торонто. Узагалі, матеріальний стимул цих свят проявився в останні п’ять-шість років – за часів мого дитинства коляда була передовсім радістю, кайфом. Завжди давали жменями цукерки та солодощі, які пекли на Різдво з горішками, маком. Західна Україна щедра на такі хороші ласощі.

Моя улюблена колядка – «Бог ся рождає».Справжні християни, зокрема ті, до яких мене намагалися долучити з дитинства, ніколи на Різдво алкоголю не вживають. Випивають на другий-третій день свят, коли ходять у гості одне до одного. Я не вважаю Новий рік великим святом, а ось Різдво – це завжди було щось фантастичне.