Питання, яке глибоко турбує мене як депутата міськради міста Буча, є предметом непокоєння громади обох наших міст і регіону в цілому. Йдеться про долю Бучанського медично-лікувального комплексу, який, внаслідок адміністративно-територіального перерозподілу наприкінці 2006 року, на законних підставах вийшов з підпорядкування місту Ірпінь. Рішення Верховної Ради України про надання Бучі статусу обласного підпорядкування набуло дію з 1 січня 2007 року. Сесія міськради Ірпеня прийняла рішення про передачу Бучі згаданого комплексу; мер міста підписав належний договір, після чого комплекс де-юре цілком перейшов до Бучанської міської ради. Але фактичний його перехід до неї не відбувся, оскільки акт прийняття-передачі цього об’єкту не був підписаний Вами.

Що стало причиною цього? Мені, як і багатьом іншим, доводилося чути про Ваші складні стосунки з керівництвом Бучі. Кажуть, що саме вони є коренем Вашого впертого небажання передати Бучі те, що належить їй по праву. Але якими б ні були ці взаємини — до чого тут народ? Яке відношення до Ваших непорозумінь будь з ким мають люди, які Вам нічого не вчинили? Наслідки Вашого рішення є вбивчими для громади регіону: медичний заклад, життєво необхідний усім, хто потребує допомоги лікарів, гине, позбавлений господаря, і винним у цьому є лише одна людина — Ви, Олеже Васильовичу. Ні закон, ні мораль — не на Вашому боці; все населення регіону стало Вашим заручником, бо у нього немає іншої лікарні крім тієї, яку Ви руйнуєте своєю діяльністю.

Мудрим є той, хто в критичних обставинах першим крокує назустріч. Саме для того, щоб подолати абсурд Ваших дій, Бучанська міська рада зобов’язалася передати до міського бюджету Ірпеня кошти у сумі 4162 тис. грн. Ірпінська міська рада зобов’язалася прийняти їх на виконання повноважень підтримання Бучанського медично-лікувального комплексу в належному стані. Буча виконала своє зобов’язання: гроші було переведено. Вони були надані містом за доброю волею, з метою найшвидшого розв’язання конфлікту на благо громади обох міст, оскільки, повторюю, за законом комплекс давно належить Бучі. Нажаль, доля цих коштів невідома: відомо лише, що за своїм прямим призначенням їх використано не було. У відповідь на наказ голови Київської обласної держадміністрації Віри Ул’янченко розробити програму розвитку медичної сфери Ірпеня і Бучі та надати звіт про використання коштів, виділених з держбюджету цим містам на забезпечення роботи медичних закладів, Бучанська міськрада в належний термін виконала обидва завдання, а Ірпінь — ні єдиного.

Чи треба казати, Олеже Васильовичу, що відсутність звітності про використання державних коштів є прямий шлях до їхнього розкрадання; що відсутність програми розвитку медичної сфери позбавляє регіон, який не має такого документу, можливості отримання грошових надходжень на його втілення у життя. Але Ви, наче не бачачи цього, вже звертаєтесь до держави за сумою більш ніж у 6 млн. грн. у якості субвенцій на розвиток регіональної медицини. Ви робите це не дивлячись на те, що і в медичному господарстві, і в інших сегментах підвладної Вам соціальної сфери панує глибокий хаос. Уся регіональна громадськість стурбована важким становищем пологового будинку у Ворзелі, який, пишуть його страждальці, нагадує не медичний заклад, а смітник. Лікувальний комплекс у Бучі, що обслуговує весь регіон, перебуває в ненабагато кращому стані, який дедалі погіршується. Немає сумніву: не вирішивши ці скрутні проблеми, не розібравшись як слід із своїм сьогоденням, безглуздо і аморально крокувати вперед.

Нажаль, Олеже Васильовичу, у Ваші плани не входить це, бо їх просто немає. Повний антипод цій ганебній сплячці — Бучанська міськрада, яка, незважаючи на фактичну відсутність медичного комплексу в сфері володіння громади Бучі, з метою підвищення рівня медичного обслуговування громади регіону розробила програму розвитку медичного сектору, почала ремонт лікарні, придбала для неї обладнання та машини «швидкої допомоги». Вона діяла так, бо на перше місце звикла завжди ставити інтереси людей, а не «боротьбу за життєвий простір». Саме завдяки цьому підходу до вирішення всіх питань розвитку в Бучі сьогодні вже не залишилось занедбаних об’єктів соціальної сфери — за виключенням комплексу, який Ви міцно тримаєте в своїх обіймах. З біллю ми, депутати, дивимося з вікон Бучанської міськради, як цей зразковий колись заклад державного значення щодня все менше нагадує той сяючий свіжою фарбою храм здоров’я, яким він був у часи, коли Ви ще не посідали крісло голови Ірпенської міськадміністрації.

Даремно громада Бучі пише вам стурбовані листи з проханнями вирішити питання, поставивши підпис під єдиним папірцем — на дев’ять десятих цих звернень немає і слова у відповідь. Але Ви, навпаки, були вкрай красномовні в своїх погрозах через пресу мешканцям Бучі та Ірпенського регіону зовсім припинити їхнє медичне обслуговування. Політика нехтування базовими потребами Людини та Народу, яку здійснюєте Ви сьогодні, тягне у прірву весь регіон. Це, не більш і не менш, гра зі смертю, на кін якої поставлене не Ваше окреме життя, а життя тисяч наших земляків, простих українців, які, як усі люди на Землі, прагнуть щастя і вірять у світлий майбутній день.

Вірою в нього, в цей день, живе вся Україна сьогодні. Але він принесе всім нам щастя лише тоді, коли долю України вирішатимуть ті, для кого справа служіння народу, державі — завжди важливіше особистих амбіцій. Так вважає громада регіону, яка звернулася до мене за допомогою; так вважаю і я, її представник. Сьогодні ми не чекаємо від Вас промов і обіцянь — час для них давно скінчився. Ми чекаємо від Вас твердих дій і змістовного звіту перед виборцями та керівниками Київщини за виконану роботу з розвитку медицини в регіоні та з використання наданих на це народних коштів.

З повагою,