Активіст антирейдерського руху Київщини потрапив у ДТП
Ганна Павлівна Онищук, 62 роки — педагог Білогородської школи № 2, тривалий час працювала завучем. Член ініціативної групи з боротьби із земельним рейдерством; одна з небагатьох, хто на засіданні антирейдерської комісії, про яке писала «НВ», відверто розповідала Вірі Ульянченко в присутності сільського голови Білогородки Миколи Абрамчука про земельні злочини в цьому селі. І ось у той час, коли вона їхала в Білогородську сільраду для вирішення питання одержання громадянами ділянок під ОСГ, невідома машина вдарила її у спину.
Редакція «НВ» не має достовірної інформації про причетність до нещастя осіб, з якими Ганна Онищук веде боротьбу. Нижче ми просто наводимо розповідь про сумну подію самої Ганни Павлівни та її доньки.
Розповідає Ганна Онищук:
— 9 вересня 2008 року вранці я виїхала з дому на своєму велосипеді на засідання комісії з земельних питань, яке мало проводитися в Білогородці. О 7.45 під’їхала до центральної дороги на Київ. Мене трохи збентежив той факт, що на одному з узбіч стояло два легкових автомобілі, напевно, це були іномарки. На другому боці дороги стояло декілька людей, які, ймовірно, чекали маршрутку на Київ. Я під’їхала до цих людей і призупинилася. Жодного з них я раніше не зустрічала, хоча вони, вірогідно, їхали з Білогородки. Призупинившись, я подивилася навколо, як роблю в таких випадках завжди. Машин на дорозі не було. Водій однієї з іномарок, які стояли на узбіччі, жестами показав мені, що я можу їхати. Я сіла на велосипед і поїхала. Жодних машин на дорозі не було. Далі я нічого не пам’ятаю. Коли прийшла до тями, уже майже нічого не бачила. Навколо були люди, які давали мені якісь пігулки. Незрозуміло звідки тут узявся наш землевпорядник, якого перед цим на зупинці не було. У мене є підозри стосовно цієї події. За 3 тижні перед нею була акція, пов’язана з земельним рейдерством, і я брала в ній активну участь. Після акції було засідання комісії з земельних питань. Проводила його Віра Ульянченко. Я брала участь у засіданні та привселюдно виголосила промову про те, що інформація про видачу 100 актів на землю, яку надавав Абрамчук, є недостовірною. Мої слова підтвердив пан Хібовський.
Розповідає донька потерпілої:
— Мені повідомили, що маму в тяжкому стані доправили в лікарню міста Боярка. Коли я приїхала до неї, лікарі сказали, що стан її справді вкрай тяжкий, оскільки окрім численних переломів кісток, вона отримала пролом черепа і сильний забій головного мозку, який перейшов у пухлину. Вже ці дані, повідомлені лікарем, наводять на думку, що в такому стані людина може бути тільки тоді, коли її зіб’є машина, яка їде на великій швидкості.
Одразу ж після аварії було порушено кримінальну справу. Але дані, які надає міліція, є дуже дивними і наводять на думку, що, найімовірніше, міліція діє у змові зі злочинцями. У цих даних відсутня інформація про те, що на дорозі стояло дві легкові машини і декілька свідків. Крім того, люди, які були реальними свідками події, говорили, що машина, яка збила маму, з’явилася раптово і мчала на шаленій швидкості. Проте виявилося, що наша доблесна міліція допитала тільки одного свідка — Ласкіна, який спочатку казав, що швидкість машини була дуже велика, але в протоколі записав, що швидкість була всього лише 60 км/год. Інших свідків міліція чомусь не знайшла, і інших свідчень ніхто не дає. Ще цікавий факт: при зіткненні з авто мама головою пробила лобове скло. Після падіння вона відлетіла від машини на 10 метрів, а велосипед — на 20 метрів. Чи може бути, що за швидкості лише 60 км/год головою було пробите лобове скло, а тіло від удару віднесло аж на 10 метрів? Навіть недосвідчені в цих питаннях люди можуть сказати, що це неможливо. За рулем зловісної машини була жінка якогось начальника. З протоколу ми дізнались, що звати її Кузьменко Ангеліна Василівна, 1959 р. н, і прописана вона в Києві за адресою вул. Пущиної, а проживає в Білогородці, хоча місцеві жителі її не знають.
19 вересня я звернулася до начальника Білогородського ДАЇ Віктора Клименка з питанням, як просувається розслідування справи. Він відповів, що справа поки що «на гальмах». Я попросила пояснити це, і він сказав, що слідчих дій не проводиться, бо немає даних судово-медичної експертизи. Я спитала, коли ці дані будуть. Він сказав: через 21 день після пригоди. Він додав, що травма не є тяжкою, хоча й, без сумніву, знав, що забій головного мозку в мами дуже серйозний.
27 вересня я знову звернулася до Клименка з питанням про рух справи. Він сказав: справа ще «на гальмах», оскільки судово-медичну експертизу вони будуть робити лише після одужання потерпілої. Але насправді, як виявилося пізніше, справа була закрита ще 16 вересня, проте Клименко приховав це від мене з незрозумілою метою. Виявляється, що начальник Києво-Святошинського відділу міліції Олександр Хилюк 16 вересня підписав всі відмовні документи і нам нічого не повідомив. Він сказав також, що машина, якою було скоєно наїзд, зараз спокійно роз’їжджає містом. Але зрозуміло, що за законом вона повинна була давно стояти на штрафмайданчику.
Що й казати, багато незрозумілого в цій історії. Так, з якихось причин дотепер немає висновку трасологічної експертизи, і це схиляє до думки: чи проводилася вона взагалі? Якщо ні, то чому?
Викликає обурення ще ось що. Мало того, що мама стала жертвою цієї страшної пригоди, її тепер звинувачують у тому, що вона нібито… спеціально наїхала на автомобіль! Жінка, яка скоїла злочин, не тільки жодним чином не допомогла людині, яку покалічила через свою неуважність чи з якихось інших причин, а й навіть не цікавиться її станом.
Олена ГОНЧАРЕНКО