Перспективними залишаються землі Київщини. Її готові брати, так би мовити за «домовленістю» чи просто так. Останній варіант найбільш поширеним є сьогодні. Ну, не зовсім просто так брати, а шукати, ніби, легальні шляхи на папері, а насправді, якщо це невеличке село, то можна купити „тихо” усе село разом із прилеглою територією, тобто, річками, лісами і лугами. І навіть не задуматись, що хтось колись буде перевіряти, яким чином потрапила земля у руки однієї особи, та й думати про це не треба, бо селяни заклопотані своїм хазяйством, довірливі та надто скромні люди, щоб не вірити чи піддавати сумніву слова місцевого керівництва.
Семиполки, так називається село у Броварському районі, яке практично вкрали. І на превеликий жаль, воно не одне на Київщині. Виявляється, можна купити напівзруйноване колишю будівлю для худоби і тобі просто так перепаде аж 76 га землі.
Історія така. У 2006 році ТОВ „Ланд гут Україна”, що зареєстроване в Донецьку придбали у Колективного сільськогосподарського підприємства „Семиполківсткий” на умовах купівлі-продажу будівлі та споруди майнового комплексу, розташованого у цьому ж селі, вартістю 5 000 000 гривень. Об”єкти нерухомості, які придбані розташовані на території 3,2742 гектари. Товариство „Ланд гут Україна” звернулися до суду з вимогою визнання права власності на земельні ділянки, тільки зазначимо, не на 3 гектари на яких знаходяться куплені ними приміщення, а на 76 гектарів... Додамо, що земельні ділянки, а саме 76 гектарів, належать Колективному сільськогосподарському підприємству „Семиполківський” на праві колективної власності на підставі Державного акту виданого відповідно до рішення 4 сесіїї 22 скликання Семиполківської сільської ради ще у 1995 році, про що і є дана реєстрація у книзі записів державних актів. Як не дивно, суд виніс рішення на користь цього ж підприємства і зобов”язав Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті земельних ресурсів у Броварському районі провести реєстрацію права власності на земельну ділянку. Хоч земельною ділянкою, це важко назвати, адже у ці 76 гектарів входять сільськогосподарські землі, ліси та забудовані землі. Виходить, мешканці села Семиполки і не здогадуються, що їхній будинок стоїть не на власній землі, і взагалі, то вже не їхня територія.
Як же легко прийняв рішення суддя і на підставі чого і якими мотивами керувався? До того ж органи місцевого самоврядування чи органи виконавчої влади на місцевому рівні не були залучені до участі у розгляді вищевказаної справи. Суд вирішив сам...
Люди, які все своє життя пропрацювали у колгоспі у цьому ж КСП „Семиполківській”, тепер за рішенням суду, лишилися без землі, без заслуженого, спрацьованими руками та потом, пая. Бо приїхали „донецькі” і захотіли забрати село.
Корупція людей у мантіях завжди шокувала суспільство, але продати село свого ж району, причому так відкрито, хіба що прирівняється з таким злочином, як торгівля людьми. Тільки в останньому випадку ти продаєш, так би мовити твій бізнес, який позбавлений будь-якої моралі, а в нашій історії, люди третьої гілки влади, люди правди, а так часто виявляються палачами (катами).